Сіль… Така знайома кожному речовина. Здається, що може бути дивного чи загадкового у звичайній солі, з якою ми зустрічаємось щоденно? Та кожен із нас усвідомлює, що сіль є невід’ємною частиною нашого життя. Вона є важливою складовою частиною нашого організму, без неї немислиме існування людини. Та не тільки ці якості притаманні солі. Здавна людство використовувало сіль як лікувальну речовину. Вона застосовувалась і у вигляді примочок, ванн, різноманітних розчинів… Та найдивовижнішим її використанням стало застосування методу лікування хворих в умовах мікроклімату соляних шахт.

Здавна люди помічали покращення стану після перебування у соляних шахтах. Метод лікування шляхом перебування в умовах соляних копалень відомий вже понад 2500 років. У стародавніх епосах Індії описується, як воїни відновлювали свої сили під час перебування у підземних соляних печерах. Лікування захворювань органів дихання в умовах соляних печер отримало наукове обґрунтування в 40-х роках нашого століття. Німецькі дослідники узагальнили дані про позитивний вплив тривалого перебування великої кількості людей в карстовій печері Клутерт, яка під час другої світової війни використовувалася населенням як бомбосховище. Тоді багато хворих із захворюваннями дихальних шляхів відчули значне поліпшення здоров’я. А надалі, завдяки клініко-експериментальним дослідженням, було створено новий науково-обґрунтований напрям із лікування захворювань органів дихання – спелеотерапія.

Розвиток спелеотерапії у Закарпатті розпочався у 1968 році, коли вперше на базі виробленої соляної шахти було відкрите спелеотерапевтичне відділення у селищі Солотвино (Закарпатська область), а в 1976 році відкрилася Республіканська алергологічна лікарня на 250 ліжок, в якій застосовувався метод лікування мікрокліматом соляних шахт. Хворі проходили лікування у підземному відділенні на глибині 300 метрів. Курс лікування складав до 30 днів, час перебування хворих в підземному відділенні складав – 280 – 300 годин. Позитивний ефект відзначався у 80-90% випадків. Особлива атмосфера підземної  лікарні сприяла також активізації та нормалізації психоемоційного стану пацієнтів.

На цьому розвиток спелеотерапії не зупинився. Найбільш методично розробленою й ефективною стала штучна спелеотерапія, запропонована вперше М. Торохтіним (1977), – метод лікувального використання штучного мікроклімату соляних шахт, при якому на хворого впливає високодисперсний аерозоль хлориду натрію . Її проводять у спелеокамері (модель «соляної печери»), при якому повітря з високодисперсними частинками солі проникає до рівня дрібних бронхів, викликаючи збільшення амплітуди рухів вій миготливого епітелію та активуючи виділення слизу й секрету, що знаходяться в дихальних шляхах. Істотно змінюється функція зовнішнього дихання – збільшується максимальна вентиляція легень та їхня життєва ємкість. Дихання стає вільнішим, зникають хрипи та кашель. Крім того, «сольовий плащ», що утворюється на поверхні тіла, позитивно впливає на процеси шкірного дихання, забезпечуючи регулюючу дію на функції організму. У результаті курсу спелеотерапії підвищується імунітет до вірусних та бактеріальних інфекцій, дії токсинів та інших екологічно шкідливих речовин. Вдихання високодисперсного аерозолю хлориду натрію позитивно впливає на функцію бронхолегеневого апарату, а також через нейрогуморальний механізми на імунологічний стан організму.

На базі цього методу в 1989 році, у м. Ужгороді була збудована та почала працювати клініка на 100 ліжок та поліклініка. Завдяки цьому унікальному методу за 35 років роботи було проліковано більше 40 тисяч пацієнтів.

Суть методу полягає у перебуванні пацієнтів у спеціалізованому приміщенні, умови в якому наближені до солотвинських природних соляних печер, але концентрація лікувального середовища значно перевищує таку у природних шахтах, що дає можливості отримувати лікувальний ефект при навіть недовготривалому перебуванні в умовах лікувального середовища.
Головним лікувальним «посередником» у спелеотерапії є кам’яна сіль (хлорид натрію). Високодисперсний сольовий аерозоль з розміром частинок 0,4 – 5 мкм, проникає у найдрібніші відділи бронхіального дерева, покращує дренажну функцію бронхів, має протизапальну дію на респіраторний тракт, імуномодулюючу дію, що опосередковано покращує загальний захист організму. Негативно заряджені частинки сухого сольового аерозолю при попаданні в дихальні шляхи та на шкіру, викликають подразнення нервових закінчень, нормалізують функцію миготливого епітелію бронхів, стимулюють реакцію альвеолярних макрофагів, що спричиняє бактерицидну та бактеріостатичну дію на мікрофлору дихальних шляхів, полегшують відходження мокроти, забезпечують зниження її в’язкості, полегшують видалення бронхіального секрету та призводять до «очищення» бронхів від мокротиння.

Штучно створений мікроклімат соляної кімнати має антисептичний та дезінфікуючий вплив на слиз дихальних шляхів та шкіру завдяки великій кількості аерозолю хлориду натрію, який має противірусну, бактерицидну та протигрибкову дію. Одним із різновидів оригінальної спелеотерапії, на сьогоднішній день, є штучно відтворений мікроклімат соляних шахт в поєднанні з лікувальним середовищем сухого соляного аерозолю підвищеної концентрації (14-16 мг / м³) та наявності у середовищі крупнодисперсної фракції солі. Цей метод лікування має назву «галоаерозольтерапія».

Великий досвід лікування хворих на різні форми хронічних неспецифічних захворювань легень довів високу ефективність спелеотерапії в умовах штучного мікроклімату соляних шахт. Отриманий терапевтичний ефект у хворих на бронхіальну астму, хронічне обструктивне захворювання легень, хронічні бронхіти та інші легеневі хвороби різних вікових груп із різними варіантами перебігу захворювання підтверджений даними біохімічного, імунологічного, мікробіологічного досліджень. У процесі лікування відбувається адаптація організму до специфічних особливостей мікроклімату та обумовлена нею перебудова діяльності всіх функціональних систем організму. Спелеотерапія в умовах штучного мікроклімату соляних шахт має неспецифічну дію, яка призводить до зниження активності запального процесу в органах дихання, стимуляції різних ланок місцевих та загальних захисних механізмів.

Численні наукові дослідження дозволили визначити показання для призначення спелеотерапії, розробити диференційовані комплекси її застосування.

Спелеотерапія отримала визнання як високоефективний немедикаментозний метод лікування.

Навчально-науковий інститут терапії та реабілітації Національного фармацевтичного університету пропонує пацієнтам діагностику, комплексне лікування та медичну реабілітацію хворих з патологією органів дихання, травної, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, у тому числі за допомогою спелеотерапії.